французька філософія хvііі ст

Мы поможем в написании ваших работ! Французька філософія XVIII ст. ⇐ Предыдущая 1 23. Шарль Луї де Монтеск′є (1689 - 1755)- запропонував розуміння історії як природного, зумовленого законами процесу. Французька філософія займає чільне місце в історії європейської і світової культури завдяки діяльності таких видатних представників просвітництва, як Вольтер, Руссо, Дідро, Гольбах, Гельвецій. Франсуа Марі Аруе Вольтер(1694 - 1778) - видатний французький просвітник-енциклопедист, філософ, історик, блискучий літератор, правознавець, захисник знедолених.

Французька філософія — узагальнена назва філософії мислителів, філософських течій, напрямів від часів пізньої античності до сьогодення територіально та культурно пов'язаних із Францією. Початки французької філософії сягають IV ст. н. е. та розвиваються у рамках ранньої патристики. Одним з перших отців церкви, пов'язаних із територією Франції, був Іларій Піктавійський (бл. 315—367) християнський святий, єпископ і Вчитель Церкви, видатний теолог Заходу. Він розвивав креаціоністське вчення про походження.

Філософія епохи Просвітництва. У другій чверті XVIII ст. у Франції сформувався широкий і могутній рух, який дістав назву Просвітництво. Він не був тільки політичним чи філософським явищем, хоч філософія, особливо матеріалістична, відігравала в ньому важливу роль. Французькі матеріалісти XVIII ст. До матеріалістичного напряму філософії французького Просвітництва належать Жюльєн Офре де Ламетрі (1709-1751), Поль Анрі Гольбах (1723-1789), Клод Адріан Гельвецій (1715-1771), Дені Дідро (1713-1784). Хоча їх філософські погляди багато в чому різнилися поміж себе, але в цілому в їх матеріалізмі було багато чого спільного. Особливості матеріалізму французьких мислителів XVIII ст. полягають у тому, що

Філософія Просвітництва та французький матеріалізм XVIII ст.: Просвітництво — це культурно-історичний термін, що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для суспільного прогресу. Головним прагненням просвітників було завдяки діяльності людського розуму знайти . -

Французький матеріалізм XVIII ст. Саме таку людину — «усереднену особистість», представника «сурогатної спільності», «машину з кісток і м’яса» (Декарт) — і ставить на передній план Просвітництво. Хіба ж сама природа, міркує французький філософ, не є величезною машиною, невеличкою пружиною якої є людина? У природі, де всі істоти живуть за призначеними для них законами, все перебуває в порядку. За її велінням певні суспільства продукують мудреців, героїв і великих людей.

Французская философия XVIII в. Поможем написать любую работу на аналогичную тему. Реферат. XVIII век в истории мысли не случайно называют эпохой Просвещения: научное знание, ранее бывшее достоянием узкого круга ученых, теперь распространяется вширь, выходя за пределы университетов и лабораторий в светские салоны Парижа и Лондона, становясь предметом обсуждения среди литераторов, популярно излагающих последние достижения науки и философии. Уверенность в мощи человеческого разума, в его безграничных возможностях, в прогрессе наук, создающем условия для экономического и социального благоденствия, - вот пафос эпохи Просвещения.

Французская материалистическая философия второй половины XVIII в. соединяет предшествовавших французских мыслителей, элементы философии Декарта и английский сенсуализм. Соединяющим «мостом» служит философия Этьена Кондильяка (1715—1780). В ней он противоречиво соединяет признание локковского сенсуализма, распространенного на мышление, отвержение познаваемости материи и ее основных атрибутов, критику учения Спинозы о единой субстанции.

Кафедра філософії. РЕФЕРАТ. філософією на задану тему: "Французька філософія XVIII століття". виконав студент групи. АП-981. Французьке Просвітництво. У у вісімнадцятому сторіччі розвиток у філософській думці мови у Франції здійснювалося під егідою Просвітництва. Практично всі французькі творчо мислячі філософи цього століття були просвітителями.

з філософії на тему: "Французька філософія XVIII століття". виконав студент групи. АП - 981. Кузнєцов Максим Сергійович викладач к.ф.н. Тарасов Юрій Миколайович. ВОРОНІЖ 1999 Загальні тенденції розвитку філософської думки в XVIII столітті. Вольтер Франсуа Марі Аруе (1694-1778) видатний французький просвітитель XVIII ст., Письменник, філософ. Вольтер належить до числа мислителів,які своєю гострою критикою церкви і феодальних порядків здійснювалиідеологічну підготовку французької буржуазної революції кінця XVIII ст. Уфілософії Вольтер був послідовником Локка. Вольтер вважав, що досвід --джерело пізнання. Проте Вольтер не дійшов до матеріалізму - він залишивсяпомірним агностиком і деїстом.

+ + Французький матеріалізм XVIII ст. має багато спільного з філософією Просвітництва, але йому властиві й відмінні риси. Насамперед його відрізняє одностайна матеріалістична спрямованість в поглядах на природу. Матерія існує об'єктивно, пов'язана з рухом, вказував Ж. Ламетрі (1709 - 1751).

Философия французского Просвещения XVIII в. Просвещение –чрезвычайно сложное и неоднозначное явление в культурной и общественной жизни целого ряда стран XVIII столетия (Франции, Германии, России, Америки). Термин «просвещение» первоначально возник в среде французских мыслителей (Вольтер, Гердер) и окончательно утвердился после статьи И.Канта «Что такое Просвещение?» (1784), где Кант предлагал рассматривать Просвещение как необходимую историческую эпоху развития человечества, сущность которой состоит в широком использовании человеческого разума для реализации социального прогресса.

Просвітництво як широкий культурно - ідеологічний рух громадської думки вперше був оформлений у Франції, де його основні риси були висловлені з класичною чіткістю, послідовністю і радикальністю. Народившись в середині 10-х років XVIII століття, воно розвивалося в обстановці кризи феодально-абсолютистського ладу, що почалося в останні роки царювання Людовика XIV (1661-1715). У 1789 році почалася буржуазна революція, що привела в 1792 році до повалення монархії і демократичної що досягла своєї кульмінації під час якобінської диктатури 1793-1794 роки.

Французька філософія займає чільне місце в історії європейської і світової культури завдяки діяльності таких видатних представників просвітництва, як Вольтер, Руссо, Дідро, Гольбах, Гельвецій. Франсуа Марі Арує Вольтер (1694 – 1778) – видатний французький просвітник-енциклопедист, філософ, історик, блискучий літератор, правознавець, захисник обездолених. Всією своєю багатогранною діяльністю боровся проти засилля церкви, клерикалів, схоластики, властей; закликав до непокори, до боротьби: “Народ!

Французьке Просвітництво. Хоча ідеї Просвітництва зародилися спочатку в Англії ще наприкінці XVII ст., Найбільш повний розвиток дух Просвітництва отримав у Франції, де просвітителі стали "володарями дум" і, за висловом Ф. Енгельса, "просвіщали голови для наближається революції" [1]. Філософія Просвітництва з найбільшою повнотою відображала стан і зміст масового суспільної свідомості і формувала його.[1]. Особливості французького Просвітництва. Не тільки в радянській, а й у європейській історико філософській літературі філософія Просвітництва розглядалася і досі іноді розглядається головним чином як ідеологічне обгрунтування Великої французької революції. І для цього є всі підстави.

Наиболее известными представителями философии французского Просвещения были Франсуа Вольтер, Жан-Жак Руссо, Жюльен Ламетри, Дени Дидро, Клод Гельвеций, Поль-Анри Гольбах. Философские произведения этого периода создавались не в форме трактатов, а в виде энциклопедий, словарей, полемических статей, художественных произведений. Важная часть философии французского Просвещения – это учение об обществе, получившее наиболее полное раскрытие в трудах Гольбаха. Главная социально-политическая идея французских материалистов – это идея необходимости радикального преобразования общества на основе принципов гуманизма и социальной справедливости.

Історія світової цивілізації. РАЦІОНАЛІСТИЧНА ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ XVIII — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX ст. Культурно-історичні концепції французьких просвітників та постпросвітників. У середині XVIII ст. центром інтелектуального життя Європи стає Франція, і, відповідно, саме тут, напередодні Великої революції, спостерігаємо бурхливий розвиток соціально-історичної філософії. Його початок дає Ш.-Л. Монтеск’є (1689 — 1755), якому пощастило досить гармонійно поєднати картезіанський раціоналізм із циклічним щодо розвитку окремих народів ученням Дж. Віко та британською емпіричною традицією, котра з увагою став.

У короткому огляді французької філософії XVII та XVIII ст., що представлений вище, ми обмежилися лише найзагальнішими характеристиками; ми залишили поза увагою значну кількість мислителів і розглянули лише найбільш визначні постаті. У який спосіб ми розглядатимемо філософські течії XIX ст.? Адже ми не можемо назвати жодного французького вченого або пись-менника того часу, який би не зробив внеску у філософію. Тому і в цьому разі ми вимушені обмежитися нарисом лише найбільш помітних тенденцій. Якщо попередні три століття історії філософії у Франції були свідками впевненого конституювання наук п.