мово рідна ти як море безконечна могутня глибинна котиш і котиш

Ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. У тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть, зойк матерів у годину лиху і непереможний гук лицарів твоїх у днину побідну, пісня серця дівочого коханні своїм крик новонародженого. У тобі неосяжна душа народу, його мудрість і щедрість, радощі й печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі сво … їх лексиконів, а їм немає кінця-краю. (За С.Плачиндою). Довідка: мово pідна, світлоносна, красо моя, скарбе мій єдиний, твердине моя. запишіть 2 речення використовуючи прислівники з орфограмою «о, е» в кінці прислівника. Розбір прикметника пухкий як частина мови.

Мова – це чисте джерело, що витікає з-під землі і поїть кожного, хто припадає до неї вустами. Її не можна не любити, бо вона – прекрасна. Щоб її вивчити, потрібно докласти багато зусиль. А вчити рідну мову треба ціле життя, бо вона весь час змінюється, розвивається: «… без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна». 9 грудня 2017 року у Львівському національному університеті ім. І.Франка відбувся II (обласний) етап XVIII Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П.Яцика, учасниками якого стали студенти ДМК ім.

Ти ж — як море — безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш ти хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. Я вірний і вічний юнга твій. Єдина печаль проймає, що не вистарчить життя, аби переплисти твій мовний океан. Рідна мова — найбільша духовна коштовність, у якій народ звеличує Себе, якою являє світові найцінніші набутки свого серця і мудрості, передає з покоління в покоління досвід, культуру і життєдайні традиції. Рідна мова — незборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтонші порухи його душі. І. Вихованець. Які чудесні барви у нашій рідній мові, Які відтінки різні від Сейму аж по Сян!

Ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця- краю. У тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть, зойк матерів у годину лиху і непереможний гук лицарів твоїх у днину побідну, пісня серця дівочого в коханні своїм і крик новонародженого. У тобі неосяжна душа народу, його мудрість і щедрість, радощі й печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. З тобою я найбагатший і найдужчий у світі, а без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно! (З.

Мово рідна! Ти ж - як море - безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу - його щирість і щедрість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий в світі, без тебе - перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Твердине моя, і захисток, і гордість, і розрада в годину смутку. Люблю тебе і в гніві, коли ти клекочеш, як вулкан, і гримиш громами на ворогів, і вбити можеш словом єдиним, як блискавкою.

Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця-краю. Бо ти є Вічність. Ти є Правда. Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справидливості, велика ніжність. Я знаю: мова мамина – свята.В ній вічний, незнищенний дух свободи.Її плекали душі і вустаМільярдів. Це – жива вода народу. 0.

Борис Олійник Мово рідна! Ти ж - як море - безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. Сергій Плачинда Мова - це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. Олесь Гончар Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Максим Рильський Треба вміти не тільки самому для себе втішатися мовою, а й дати змогу присутнім.. уловити й зрозуміти те, що заслуговує на увагу. Треба непомітно вкласти слова та інтонацію у вуха слухачів.. Погана мова створює непорозуміння одне одним. Їх набирається стільки, що вони .

Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. С. Плачинда. Слово є важливою одиницею мовного спілкування. Воно є за-собом найточнішого викладу думок і вираження почуттів. Оволодіти українським літературним словом – значить засвоїти його семантику, уміти розрізняти лексеми за їх походженням, стилістичним забарвленням, сферою застосування. Точність мовлення передбачає уміле користування багатозначними словами, термінами, синонімами, омонімами, паронімами. 3. Рідна земля і в жмені мила. Земля – хлібодарка і медоносиця. 4. У хвалька язик діє, а рука не вміє. Держи язик за зубами. 5. Ми молоді, ми юні, і нам належить світ. Брехнею світ обійдеш, а назад не вернеш.

Мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.В рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. У мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. Тому-то слово українське є і захистом, і горді.

Мово рідна! Ти ж, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. Мільйонноголосе бриниш говірками, а вони шумлять, і дзвенять, і б'ють у наші груди, мов хвилі морські — в берег. Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів твоїх у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу — його щирість і щедрість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру.

Ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. У тобі мудріс - на 0tvet.com. Відновити текст, поширюючи речення звертаннями з довідки. Визначити їхню функцію. Ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. У тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть, зойк матерів у годину лиху і непереможний гук лицарів твоїх у днину побідну, пісня серця дівочого коханні своїм крик новонародженого. У тобі неосяжна душа народу, його мудрість і щедрість, радощі й печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.

Вступ. Мово рідна! Ти ж як море - безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі. своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. С.Плачинда. Вивчення національної специфіки власне української лексики є актуальним у сучасній мовознавчій науці. Нині лінгвістичними студіями охоплено широке коло лексики, яка відображає різноманітні сторони життя і діяльності людей. Українська лексика в історії її формування представлена в академічному виданні “Історія української мови. Лексика і фразеологія”. Однак в одному томі неможливо вичерпно з'ясувати історію всіх макро- і мікросистем, показати долю десят.

Ода українській мові Рідну мову свою полюбила з дитинства – Моя подруга вірна, я з нею на «ти», Бо корінням своїм я на землях вкраїнських, Хоч і кличуть-манять мене інші світи. Я у мові знаходжу п’янку насолоду, Дасть натхнення звичайне сполучення слів. Як чарують її звукові переходи І мелодія з давніх омріяних снів! Рідна мово моя, досконалості подих, Ти лікуєш, слабких піднімаєш з колін, І ховаєш в глибинах всі барви природи, Мудрість предків і дух молодих поколінь. Ти зі мною у радості, ти – у печалі, Наче промінь у нурті щоденних турбот. Скільки світлих годин я з тобою пізнала – Сили, Віри.

Тече вода в синє море, та не витікає (Шевч.). Кома не ставиться перед єднальними і розділовими сполучниками, вжитими один раз: Коли між батьком і між сином Стоїть невидима стіна. На очі тоскно і полинно Сльоза накочує сумна (Крищ.) . 11. Мово рідна! Ти ж - як море - безконечна могутня глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. Красо моя! В тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть і зойк матерів у годину лиху і переможний гук лицарів твоїх у днину погідну і пісня серця дівочого в коханні своїм і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу - його щирість і безсмертя його (Плач.). Вправа 49. Складіть речення з поданими словами.

Мета: (формування компетентностей): предметні (знання учнів про звертання, правила відокремлення їх; уміння визначати звертання, усвідомлено вживати правила пунктуаційного оформлення їх під час створення власних висловлювань; пунктуаційна пильність); ключові (навчально-діяльнісна, комунікативна, інформаційна, загальнокультурна, українознавча компетентності).. Конспект на урок Українська мова скачати.

Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця-краю. Бо ти є Вічність. Ти є Правда. Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справидливості, велика ніжність. Я знаю: мова мамина – свята.В ній вічний, незнищенний дух свободи.Її плекали душі і вустаМільярдів. Це – жива вода народу.

Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця-краю. Бо ти є Вічність. Ти є Правда. Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справидливості, велика ніжність. Я знаю: мова мамина – свята.В ній вічний, незнищенний дух свободи.Її плекали душі і вустаМільярдів. Це – жива вода народу. Последние заданные вопросы в категории Українська мова.

Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця-краю. Бо ти є Вічність. Ти є Правда. Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справидливості, велика ніжність. Я знаю: мова мамина – свята.В ній вічний, незнищенний дух свободи.Її плекали душі і вустаМільярдів. Це – жива вода народу. Ответы и объяснения.

II. Мово рідна! Ти ж — як море — безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. Мільйонноголосо бриниш говірками, а вони шумлять, і дзвенять, і б’ють у наші груди, мов хвилі морські — в берег. Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів твоїх У годину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу — його щирість і щедрість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру пі.