фізико хімічні властивості крові фізіологія

Фізіологія системи крові. Фізіологічні властивості крові. Кров - рідка сполучна тканина внутрішнього середовища, що знаходиться в замкненій кровоносній системі та постійно циркулює завдяки діяльності серця та кровоносних судин. Вона є одним із видів тканин внутрішнього середовища організму. Останнє представлено тканинною рідиною (інтерстиціальною), лімфою та кров'ю, склад та властивості яких тісно пов'язані між собою. Фізико-хімічні властивості крові. Кров характеризується наявністю багатьох констант, які можуть бути дуже. стабільними (відхилення їх навіть у незначних межах призводить до порушення.

Фізіологія – біологічна наука, вона зв'язана тісно і спирається на дані анатомії, біохімії, біомеханіки, біофізики і ін. Фізіологія наука експериментальна і основний її метод – науковий експеримент. У останні десятиліття швидке удосконалення електронної техніки відкрило нові підходи для розуміння суті багатьох фізіологічних процесів. При розробці нових методичних принципів використовують методи фізики, математики, радіоелектроніки і ін. наук. Важливий вклад у фізіологію вніс італійський фізіолог і фізик Л. Гальвані (1737—1798) - один із засновників теорії електрики. Він відкрив виникнення електричного струму в нервах і м'язах жаби при одночасному зіткненні їх з. 4.

Работа по теме: Фізіологія системи крові. Глава: Фізико-хімічні властивості крові. Предмет: Физиология животных. ВУЗ: НУБиП. +Фізико-хімічні властивості крові. + Кров характеризується наступними фізико-хімічними властивостями: густиною, в'язкістю, поверхневим натягом, кислотно-лужною рівновагою (рН), колоїдно-осмотичним тиском. + Густина і в'язкість крові. Густина цільної крові складає 1,045.1,055. Концентрацію речовин в крові виражають в грамах, в міліграмах, що міститься в 1 л, або 100 мл крові. Густина крові залежить від кількості в ній еритроцитів, гемоглобіну, білків і солей в плазмі. Велика кількість ліпідів в плазмі крові знижує її густину.

Предмет і задачі фізіології. Методи фізіологічних досліджень Фізіологія – це наука, яка вивчає об’єктивні закономірності функцій організму людини та його структур (систем, органів, тканин, клітин) у їх єдності та взаємодії організму з зовнішнім середовищем. Фізіологія як наукова основа медицини про функції організму, шляхи збереження здоров’я і працездатності. Значення фізіології у підготовці лікаря. Методи фізіологічних досліджень: спостереження, експерименти, моделювання. Рівні будови організму людини та його функції. Функції крові, фізико-хімічні властивості Поняття про систему крові. Основні функції крові. Склад і об’єм крові у людини. Гематокритний показник.

Система крові складається з периферичної крові, що циркулює судинами, органів кровотворення (червоний кістковий мозок, лімфатичні вузли, селезінка), органів кроворуйнування (печінка, селезінка), нейрогуморальної системи регуляції. Система крові виконує такі функції: 1) транспортна; 2) дихальна (перенесення кисню та вуглекислого газу) . 8. Є резервом для побудови тканинних білків. Фізико-хімічні властивості крові. Якщо прийняти в'язкість води за 1, то в'язкість крові буде 5, відносна густина 1,050-1,060. Осмотичний тиск крові.

Гемодинаміка – це розділ фізіології, який вивчає закономірності руху крові по судинам. Гемодинаміка. Системна гемодинаміка. Об’єм крові, який проходить через поперечний перетин судини за одиницю часу (об’ємна швидкість руху крові) дорівнює відношенню різниці тисків на початку і в кінці судини до гемодинамічного опору. P1 – тиск на початку судини; P2 – тиск в кінці судини; P – різниця тисків; R – гемодинамічний опір. Для великого кола кровообігу: Р1 – тиск в аорті, Р2 – тиск у порожнистій вені. В’язкість – це фізико-хімічна властивість крові, обумовлена силами внутрішнього тертя між форменими елементами і плазмою. Рідини. Гомогенні.

Фізико-хімічні характеристики системи крові. Гематокрит. Частина об’єму крові, яка припадає на долю еритроцитів, називається гематокритом. Перший слабо дисоціює і має властивості слабкої кислоти, другий має властивості слабкої основи. Кислоти й основи, які потрапляють у кров, взаємодіють з одним з компонентів системи, тому рН крові зберігається. Н2РО4– + ОН– ⇄ НРО42– + Н2О. Н2РО42– + Н+ ⇄ Н2РО4–. Білкова буферна система – протеїн/протеїнат нейтралізує кислоти і луги завдяки наявності амфотерних властивостей: з кислотами вони вступають у реакцію як основи, з основами – як кислоти. РtСООН + ОН– ⇄ РtСОО– + Н2О. РtСОО– + Н+ ⇄ РtСООН.

Кров — рідка сполучна тканина організму людей та тварин, що виконує важливі функції в забезпеченні його життєдіяльності. Кров складається з рідкої частини плазми та різноманітних клітин. Вона циркулює системою судин (хребетні та частина безхребетних тварин) під дією сили ритмічних скорочень серця або судини, що його заміщує. Кров людини складається з рідкої частини плазми, та «форменних» елементів: клітин лейкоцитів та постклітинних структур: еритроцитів, тромбоцитів. Вона циркулює системою судин під.

Фізіологія людини. А. Б. Кров, лімфа і тканинна рідина утворюють внутрішнє середовище організму, що омиває усі клітини і тканини тіла. Внутрішня середовище відрізняється відносною сталістю складу та фізико-хімічних властивостей, завдяки чому є відносно постійні умови існування клітин організму (гомеостаз). Це досягається в результаті діяльності низки органів, які доставляють організму різні необхідні для життя речовини і видаляють з організму продукти розпаду. Таким чином, крові належить найважливіша роль у підтриманні гомеостазу, зокрема у збереженні відносного сталості кількості води та електролітів у клітинах і тка.

У матеріалах лекції висвітлено загальні характеристики крові як внутрішнього середовища організму та зроблено акцент на складових крові: плазмі та формених елементах, їх функціях. Даний матеріал цінний не лише для здобувачів освіти медичної галузі, але і для учнів, які поглиблено вивчають біологію людини.. Конспект на урок Біологія скачати.

Поняття про систему крові. Фізико-хімічні властивості крові. Колір крові. Визначається наявністю в еритроцитах особливого білка - гемоглобіну. Артеріальна кров характеризується яскраво-червоним забарвленням, що залежить від вмісту в ній гемоглобіну, насиченого киснем (оксигемоглобін). Буферні властивості системи обумовлені тим, що КНb як сіль слабкої кислоти віддає іон К+ і приєднує при цьому іон Н+, утворюючи слабодиссоциированную кислоту: H+ + KHb = K+ + HHb. Величина рН крові, що притікає до тканин, завдяки відновленого гемоглобіну, здатного зв'язувати СО2 і Н+-іони, залишається постійною.

Фізіологія крові, функції крові. Термін внутрішнє середовище організму був запропонований французьким фізіологом Клодом Бернаром. У це поняття включена сукупність рідин — кров, лімфа, тканинна (інтерстиціальна, позаклітинна), спинно-мозкова, суглобова, плевральна та інші рідини, які омивають клітини і навколоклітинні структури тканин, беручи тим самим безпосередню участь в здійсненні обмінних реакцій організму. Її склад і властивості специфічні для окремих органів, відповідають їх структурним і функціональним особливостям. Деякі тканини в процесі життєдіяльності виділяють в кров хімічні речовини, що володіють великою біологічною активністю.

Фізико - хімічні властивості крові. Плазма крові являє собою колоїдно – полімерний розчин, розчинником у якому є вода, розчинними речовинами – солі і низькомолекулярні органічні сполуки, колоїдним компонентом – білки та їх комплекси. плазма 55 - 60 % слабо-жовтого кольору. Формені елементи - 45 %.

Вступ фізіологія крові та внутрішнього середовища. РОЗДІЛ I. ФУНКЦІЇ, СКЛАД ТА ВЛАСТИВОСТІ КРОВІ Функції, об’єм та склад крові Колір крові Відносна щільність крові В’язкість крові. Осмотичний тиск крові Онкотичний тиск крові Кислотно-лужний стан крові. РОЗДІЛ II. ПЛАЗМА КРОВІ Білки плазми (альбуміни, глобуліни, фібриноген). РОЗДІЛ III. ФОРМЕНІ ЕЛЕМЕНТИ КРОВІ 1. Еритроцити Вміст еритроцитів у крові Синтез еритроцитів. Гемоліз еритроцитів Будова еритроциту Швидкість осідання еритроцитів Механізм підвищення ШОЕ.

Фізико-хімічні властивості крові та прояви їх порушень”. Викладач курсу: доцент кафедри фізіології, імунології і біохімії з курсом цивільного захисту та медицини. Григорова Наталя Володимирівна. ПЛАН. 1. Фізіологічні функції крові. 2. Склад, кількість та основні показники крові людини. 3. Фізико-хімічні властивості крові. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА. Абдулкадыров К. М. Клиническая гематология: справочник.

2.Основні фізіологічні константи крові. 3. Плазма, склад, роль білків плазми. 4. Осмотичний і онкотичний тиски. Регуляція сталості осмотичного тиску. 5. Кислотно – основний стан крові. Буферні системи. Види. Механізми функціонування. І. Кров – це різновид сполучної тканини. Вона заповнює кровоносні судини. Складається з міжклітинної речовини – плазми (55-60%) й клітин крові або формених елементів (40-45%). Оскільки у кров потрапляють усі продукти життєдіяльності організму, а її морфологічний склад залежить від співвідношення процесів утворення і руйнування, то її хімічний і морфологічний склад є одним з найбільш чутливих показників стану організму при виникненні різних захворювань. Основні функції крові

Фізико-хімічні властивості крові. ⇐ Предыдущая 15 16 17 181920 21 22 23 24 Следующая ⇒. Основою плазми крові є вода ( 91%), білки( 7%), решта – низькомолекулярні сполуки (катіони натрію, калію, кальцію, аніони хлориду, карбонату, фосфату та ін). Більшість білків плазми – це альбуміни. Виконують транспортну функцію і є резервом амінокислот. Тиск, створений білками плазми називають онкотичним тиском крові (виконує важливу роль у розподілі води між плазмою і тканинами). Осмотичний та онкотичний тиск є гомеостатичними константами. Осмотичний тиск підтримується завдяки роботі органів виділення (нирки, потові залози).

Фізіологія крові 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Поняття про систему крові. Білки плазми. Фізико-хімічні властивості крові. Еритроцити. Лейкоцити. Кров — рідка сполучна тканина організму, що циркулює в замкненій кровоносній системі людини і тварин та виконує важливі функції в забезпеченні його життєдіяльності. СИСТЕМА КРОВІ – - виконавчі структури (плазма, формені елементи), - органи кровотворення (гемопоезу) і кроворуйнування старих і дефектних елементів крові, - апарат регуляції, діяльність якого спрямована на підтримання адекватних змін об’єму і складових компонентів крові для забезпечення пристосувальних реакцій організму.